Паралельний свiт )(Наталия Кравченко 4( стихи на украинском языке

браузер перестал переводить






Паралельний свiт
Наталия Кравченко 4
я подивилася на небсний 
зірковий килимок з хмарами, 
за яким хтось ховається, 
можливо там живуть примари,
які здатні спускатися на землю
і подумала
там є паралельний світ 
і хтось там мешкає,
воліючи знаходиться в ньому.
та мирно жити в паралельному всесвіті.

Раптом опинилася у паралельному світі 
і я все бачу між світами, як на долоні
 Там інший простір, інший вимір, 
Там паралель із двох сердець, 
Де небо вже зробило вибір: 
Любов'ю їх з'єднав вінець, 
з'єднуючи паралельний світ із Землю, 
щоразу відвідуючи паралельний всісвіт.
і в своїй подорожі настільки зблизилась 
з іншими планетами,
перебуваючи недалеко від Землі, 
блукаючи паралельним світом 
у пошуках справжнього кохання
Тож настав час забрати його 
в паралельний всесвіт 
і втягнути  його 
у свій паралельний світ 
і між світами, 
прокладаючи шлях 
у паралельний всесвіт. 
На нашому шляху 
з'явився дивний космічний візерунок 
у вигляді
Туманність Вуалі в Сузір’ї Лебідя, 
відображаючись між всесвітом 
і нашою планетою.

Настав час повернутися на Землю 
і між світами прокласти шлях 
у паралельний всесвіт.
І  інколи дивитися на небо
І бачити там космічний візерунок.


:copyright: Copyright: Наталия Кравченко 4, 2023

Сiра вуаль
Наталия Кравченко 4

Там, за хмарною далью,
Сонце заходило за хмари
скинувши на землю вуаль,
і небо стало сірою вуалью,
Опускались сірі хмари в гори ніжно
Обіймаючи, наче шаль
Печалі земної вуалі

Сірі хмари немов кораблі  
усі пливуть, пливуть у світ далі,
то вечір накинув на землю сіру вуаль
все причаїться, засне і печаль
Що відбувається у вечірній тиші?
Просто печаль торкнулася струнки душі.
Накривши на землю сіру вуаль,
Сірими нитками розшита вона,
не радуючи око земної вуалі.


Copyright: Наталия Кравченко 4, 2023

Лечу, як пiрiнка
Наталия Кравченко 4
Прикрий мене своєю долонею,
Лечу, як пір'їнка у вітрах я в височінь.
себе віддам тобі я в небі, 
танцюючи для тебе танець
Ми в космос полетимо з тобою,
Щасливішим буде наше "життя".

І будемо висвітлювати вдвох ми,
Наш світ від суєти земної.
Дощем пролитою рікою,
Візьмемо ми красу із собою.
і як пір'їнка летимо...
прокравшись у дитинство по-новому
адже бути дорослими не хочемо

Я буду веселкою для Миру,
А ти будеш дощем проливним.
Очистимо Світ від темряви,
Сапфіром в душі, ти станеш моїм.
летячи ясним днем і темною ніччю,
то злітаючи, то падаючи вниз

Душа від щастя посміхнеться,
обійме райдужний світ.
І Світ від смутку, сну прокинеться,
І щастя, радість у мить прийдуть.
а війна сховається в тіні
і не прокинеться ніколи


Copyright: Наталия Кравченко 4, 2023

Шукачка
Наталия Кравченко 4

шукачка, вона скрізь шукає здобич
І пильно дивиться,
де і що погано лежить.
побачивши здобич,
шукачка, забувши про все,
швидше до здобичи летить.

шукачка підійшла до здобичи близько,
кинувши погляд свій жадібний,
швидко схопивши здобич,
понесла здобич до дому
і поклавши здобич,
почала швико розглядати свою здобич,
і відразу здійнявся в ній настрій.

шукачці захотілося повернутися
І швидко побігла до поля
та блукаючи серед степу
необережно заблукала тут
не знайшовши здобичи своєї
шукаючи виходу до дому
і відразу знайшла й здобич
й вихід до дому


Copyright: Наталия Кравченко 4, 2023

Мiсiя
Наталия Кравченко 4

Бог, знаю, кожній людині
дав свою місію,
тепер у всіх людей є місія своя,
повинні її кожний зрозуміти,
що мусиш ти, що можу в світі я робити,
перед тим, як її виконати.
коли знайдеш свій талант
та відкриваєш здібності свої
та знай кожна людина думати повинна.
спочатку думай, а тоді роби.
Роби тільки те,
що приносить тобі радість та зодоволення.
Що приносить радість серцю.
Прислухайся до себе і роби.


Copyright: Наталия Кравченко 4, 2023

Дiм молитви
Наталия Кравченко 4

небесний храм над нами.
у ньому збираються божі діти
і у домі молитви звучать тихі молитви,
так через молитву
звертаємося до неба,
Бо небо – це Божий дім молитви.
раптом торкнулась чиясь рука до нас,
то була Духа рука,
і переродила Духа рука нас у домі молитви,
стаючи чистими та світлими людми.
Та відразу ж очистила Духа рука нашу землю
від бруду, від крові, від ворогів,
тепер дивиться з посмішкою на небо українська земля


Copyright: Наталия Кравченко 4, 2023

Чорнильне небо
Наталия Кравченко 4

Сонце сіло.
Чорнильне небо в бордовому заході сонця,
від тягаря зовнішніх потуг і пристрастей,
готовий у найкоротший час пролитися,
потоком із вод на воду.
У воді все відобразилося,
Обрієм відокремилося.
і застрягли в ньому зірки, як цвяхи,
запалюючи яскраві зірки на небі,
І місяць так таємниче світить вдалині,
Немов знає всі таємниці на світі.
І така в ній ласка і нега,
Що звучить ніч струною від ліри,
Навіває мрії натхнення.
ми могли розповісти місяцю,
якщо він запросить нас у гості
або сядемо в нього, як у човен,
проходячи по чумацькому шляху
так зірки манять у висоту
І нічну красу.
Ось дві падають, згоряють,
Колір перлинний залишають.

Чорна маса ночi
Наталия Кравченко 4

ніч крізь темряву зрить
і все чорна маса ночі бачить втиші,
Адже місто спить
і все навколо,
готуючись до чогось.
сміливо чорна маса ночі
зайшла до нас у гості,
проникаючи крізь стіни,
летить до міст тихих людських,
крізь стіни та дахи,
крізь сон та крізь пітьму -
граційною ходою
грається, коли
ми спим у нашому просторі,
думаючи тут хтось почує,
зачинившись у домі.

Вiкна
Наталия Кравченко 4

щодня відчиняю вікна
за якими живе інше життя,
вона друг чарівної сили,
завжди блищить
і рясніє розмаїтими фарбами
вдень і вночі,
обсипається мішурою
і підганяє суєтою,
виявилося поділяють вікна
паралельними світами,
розуміючи життя інше не схоже
зовсім на повсякденне життя.

щодня закриваючи вікна,
перед ними живе повсякденне життя,
вона до краю потворна -
куди вороги прийшли з війною
іноді змінює маску
перетворюючись на теплі
та затишні дні та ночі,
виявилося поділяють вікна
паралельними світами,
розуміючи життя інше не схоже
зовсім на повсякденне життя.

Зернятко
Наталия Кравченко 4

Я – зернятко, а ти – зоря осіння,
Навіки в полі поєднались ми.
Виношу з глибини, з важкої тьми
Твоє сіяння в промені насіння.
...нехай зберігає... оберігає...
наше щастя... наше життя...

Проростає зернятко
У моїх руках.
Світить ясно сонечко,
і бачу сіяння насіння.

Проростає зернятко
У Матінці-Землі.
Тягнеться вгору до сонечка,
Ласкаво до мене.

Проростає зернятко
У мене всередині.
Життя нового сонечка
Світло всьому дарує.

проросло зернятко,
у руки взявши його,
мені розповідає:
про сонечко світанку...
про смуток... про долю...
...і про щастя різнокольорове...
немов веселка... і десь на полі...
одного разу...почую голос з небес:
все твоє - з тобою...
йди бажаною стежкою...
ось тобі моя рука...


Copyright: Наталия Кравченко 4, 2023

Блiдний мiсяць
Наталия Кравченко 4

Бачиш, прикрила місяць чорна вуаль,
То розплітає ніч ніжною хвилею коси свої,
Приховуючи імлою її,
Гойдала у шовках сон,
Знаходячись під пеленою хмар блідний місяць,
Торкається рукою своєю Землі,
Чекає все…
Коли запліте ніч ніжною хвилею коси свої

Туманнiсть
Наталия Кравченко 4

Лежить вуалькою туманний дим
І нічого не розрізнити за ним.
Темний морок приспав всі вогні…
Йду одна крізь ночі морок,
Навіть якщо похмурий шлях,
Тіманний шлях
І кінець дороги обірвався тут…
Не знайти фіналу із -
за вуальки туману…
Світом править біс,
Знову не туди поліз…

Важкий тягар
Наталия Кравченко 4

Панує над усім важкий  
тягар серпанку,
несячи його за собою,
живучи у потворній клітці…
Б’ючись об стінки клітки,
Воліючи вийти на волю…
Замучився бідний у темній
клітці, важкий тягар серпанку
мій - швидкоплинний час

Мiсячне сяйво
Наталия Кравченко 4

Опівнічну годину нічну
місяць з розпущеною
косою - невимовною красою,
тільки видно це
місячне вуальне світло,
що у темряві
нічній гуляє і
освітлює Землею, як
вуальною срібною ниткою
ковзаючи, у житті -
на краще чекають
зміни



- - - - - - - - - - - - -



Лунное сияние
(перевод браузером)

В полночь час ночной
месяц с распущенной
косой - невыразимой красотой,
только виден этот
лунный вуальный свет,
который в
ночной темноте гуляет и
освещает Землей, как
вуальной серебряной нитью
скользя, в жизни -
лучше ждут
изменения

Украiна
Наталия Кравченко 4
Вдягла Україна розшиту зоряну вуальку,
сховавши обличчя своє…
іскрилась зоряна вуалька у пітьмі
людських божевільних взорів.
Огорнула зоряна вуалька
її
Ця вуалька спадала на обличчі,
нажаль, вона служила подвійній цілі
і ви її не розглянули,
те світло не побачили, що
горить днями і ночами…


Copyright: Наталия Кравченко 4, 2023